|
Як у Стіжку Трійцю святкують Помолитися у церкві, яку відкривають тільки на третій день Пасхи другий - Зелених свят, навчитися плести з лози, відвідати ярмарок і скуштувати вареників з сивухою можна щороку на фестивалі 'Братина' на Шумщині. Цей фестиваль відбувся і на вихідних 6-7 червня. Хоча у рівнинній частині села Стіжок Шумського району місцеві жителі мають сучасну церкву, більшість із них не лінується щороку зійти на високий пагорб, до древньої святині Святої Трійці. Тут під проводом пароха о.Тараса Червінського відбувається святкова літургія. Церква-святиня, церква-фортеця Від підніжжя Данилової гори до церкви Святої Трійці потрібно подолати підйом довжиною метрів 700. Ніби й не значна відстань, але поки дійдеш до плато, ноги наче не твої. Дуже крутий уже цей підйом, здається, що вертикальний. І коли дорогою до храму поволі оминаєш стареньких бабусь, які бредуть догори з паличками в руках, диву дивуєшся - де ж вони сили беруть для сходження? Але на вершині гори, перед стінами древнього храму, розумієш, звідки у літніх людей, а також у їхніх дітей, внуків такий ентузіазм. Особливе ставлення до церкви Трійці у місцевих жителів виплекане віками. З покоління у покоління передається серед тутешніх мешканців легенда про те, як у розкішних лісах поблизу нинішнього Стіжка аж до середини XV століття були княжі, а згодом королівські мисливські угіддя. Любив полювати у цих краях галицько-волинський князь Роман Мстиславович. Саме тут він 1201 року отримав звістку про народження першого законного спадкоємця Данила Романовича. - На місці, де почув радісну новину, на вершині крутої залісненої гори, князь звелів закласти фортецю Данилів, - розповів шумський історик Сергій Синюк. - Вона мала три концентричні стіни. Кожна була нездоланною лінією оборони. У центрі збудували кам'яну церкву Святої Трійці, а біля підніжжя гори, теж названої Даниловою, - містечко Данилівград. У часи середньовіччя оборонні функції церква Трійці виконувала так само часто, як і ритуальні. - В екстремальних ситуаціях високе розташування, густа рослинність навколо перетворювали храм на твердиню, - продовжує Сергій Синюк. - Місцевий люд вміло використовував ці фортифікаційні переваги під час монголо-татарських походів. Літопис повідомляє, що 1241 року Данилів був одним із нечисленних укріплених містечок, які не спромігся взяти приступом хан Батий. На території сучасної Тернопільщини, крім Данилова, не підкорилися чужинцям гора Бона у Кременці, гора Стіжок і місто Холм. Данилівград проіснував понад півстоліття, залишивши про себе згадку у назві хутора Данилівка. А церква Святої Трійці служила людям вірою і правдою аж до приходу більшовиків, які закрили її на 70 років. Однак і за Союзу деякі священики наважувалися проводити біля зачинених дверей храму служби. Друге життя культова споруда отримала у 1989 році. Тоді місцеві майстри підрихтували прогнилий дах (метрової товщини камінні стіни практично не потребували ремонту), і служби відновилися. Нові дзвони у церкві не залишать 8 червня у старому храмі відбулися традиційні утреня і служба Божа за участі священиків навколишніх сіл. Маленькі жителі Стіжка прийняли з рук отців перше причастя. А підсилило святковий настрій прихожан освячення чотирьох нових дзвонів. Старі під час війни місцеві жителі сховали від фашистів і не можуть знайти їх досі. В останні роки функції дзвона виконував порожній газовий балон, і ось цього року вдалося усунути недоречність. Ініціювала збір коштів на нові дзвони Антоніна Кравчук, якій 12 червня виповниться 94 роки. Першою зголосилася дати гроші на богоугодну справу, потім й інші приєдналися. Бабуся Антоніна згадала пам'ятний випадок, коли молитва біля церкви Святої Трійці допомогла, на її думку, уникнути примусового переселення її родини на Східну Україну. - Після війни всіх людей із села за те, що бандерівців підтримували, комуністи змушували переселитися у Запорізьку область, - пригадує Антоніна Кравчук. - Я дуже не хотіла їхати, бо була слаба, а ще двоє дітей маленьких під боком. Вийшла на гору до церкви, стала на коліна, помолилась Богу сльозами... А на другий день каже мені сусід, який займався відправкою людей у Запоріжжя: 'Не хочете їхати, то не їдьте'. Чоловік мій знайшов роботу, пас коні, пізніше ми поставили хату у Стіжку, і життя пішло своїм ходом. Маю тепер десятеро внуків і стільки ж правнуків. Із зібраними громадою п'ятьма тисячами гривень о. Тарас Червінський поїхав на Нововолинський ливарний завод, де відомий спеціаліст 'дзвонарних справ' Володимир Лапій вибрав для церкви дзвони. Звучать вони гучно і дзвінко, але 'говоритимуть' з Данилової гори лише у час богослужінь. - Розумієте, навколо церкви - ліс, різні люди сюди можуть забрести, тому встановлюватимемо дзвони лише на Пасху і Трійцю, а в інші дні ховатимемо їх у селі у надійному місці, - пояснив о.Тарас. Запитала я священика про повір'я, яке стверджує: якщо пара візьме у старій церкві шлюб, то житиме вона щасливо довіку. - Господь кличе нас всіх до церкви, до побожного життя, тому кожен шлюб із Богом у серці є на віки. Торік вінчалися у нашому храмі дві пари зі Львова і одна з Рівненщини. Особливо запам'яталося одне львівське подружжя. Молоді люди дізналися про церкву від місцевих людей, своїх родичів, і приїхали сюди, щоб охрестити дитину, - розповідає отець. - Але оскільки чоловік і жінка перебували лише у цивільному шлюбі, я запропонував їм взяти шлюб церковний. Повінчав спершу їх, а потім охрестив дитину. Через якихось півроку ці люди приїхали хрестити друге немовля. На 'Братині' пригощали куцюрубами А от біля підніжжя Данилової гори набирав обертів міжобласний мистецько-краєзнавчий фестиваль 'Братина'. Назву йому дала давня чаша, з якої княжі дружинники пили по ковтку вина, передаючи її сусіду. Як кажуть організатори, 'Братина' нині символізує єднання між людьми. Щороку учасників і гостей фестивалю більшає. Цього разу їх приїхало 350. У перший день Зелених свят на регіональному конкурсі 'Гремислава' змагалися виконавці сучасної української пісні і співаної поезії з Хмельницької, Рівненської і Тернопільської областей. Цього року сюрприз для журі підніс стіжецький гурт 'Побратими'. Четверо хлопців напрочуд оригінально виконали весільну пісню 'Очі ви, чарівно глибокі, ви мої одинокі'. Її, як висловився той же Сергій Синюк, співають 'за кружкою горілки' всі, кому не ліньки, чим суттєво знижують її цінність. А 'Побратими' розклали пісню на чотири голоси, причому на свій лад, а не так, як це робить 'Пікардійська терція'. Журі втішилося і вперше на фестивалі спеціально встановило додаткову номінацію 'Гурти', присудивши талановитим жителям Стіжка першу премію. Другого фестивального дня глядачі насолоджувалися виступами переможців 'Гремислави', прицінювалися до вподобаного товару на ярмарку фольклору та ремесел. Майстер-класи на 'Братині' провели відомий умілець із лозоплетіння Василь Казновецький та гончар Василь Бардачевський. А працівниці Шумського відділу культури і туризму Наталія Доптун, Людмила Шевчук і Лариса Колесник частували гостей 'Братини' давніми українськими стравами: варениками гречаними і звичайними, цибуляниками із житнього борошна, запеченою пшоняною кашею, пирогами із сиром і вишнями, куцюрубами, куцманами, пирогами з капустою, галушками з маком і навіть справжньою сивухою! |
9 вересня 2010
|
Краєзнавчий музей с. Стіжок Шумського району Тернопільської області с. Стіжок, 47120 Шумський р-н Тернопільська обл. Керівник — Тимощук Неоніла Кузьмівна Спочатку музей займав одну кімнату в сільській школі. Та згодом йому стало там тісно, і завдяки сприянню тодішнього директора школи Ольги Іващук музей розширили. У 1985 році в селі збудували новий будинок культури, в який була перенесена музейна експозиція. Ретельно підібрані експонати, дбайливо оформлені стенди, переважна кількість речей-оригіналів у музеї розповідають про історію Стіжка, починаючи з часів заселення цієї місцевості і аж до наших днів. Окремо обладнаний зал, матеріали якого висвітлюють події сучасної історії України. |
9 вересня 2010
|
Пам'ятки Є церкви Преображення Господнього (1872) та святої Трійці (1651, обидві — муровані), 2 каплички. Споруджено могилу воїнам ЧА (1951), пам'ятник жертвам фашизму та воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1965). Соціальна сфера Працюють ЗОШ 1-2 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, Стіжецький краєзнавчий музей, відділення зв'язку, торгівельний заклад. Література У Вікіпедії є портал «Тернопільщина» Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль, видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», том ІІІ, 2008, М. Бесараб, В. Уніят. |
9 вересня 2010
|
Історія Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки підкарпатської культури шнурової кераміки і давньоруської культури; Перша писемна згадка — 1064 як містечко Істожок. 1261 внаслідок переговорів Василька Романовича з Бурундаєм оборонні укріплення Стіжка зруйнував Лев Данилович. 14 ст. Стіжок — королівське місто з обмеженою маґдебурґією, тут була тимчасова резиденція польського короля Казимира ІІ Великого. 1373 Стіжок — окружний центр, від 1366 належав Луцькому князеві Любарту, 1392 — Левові Свидригайлу Ольгердовичу, 1545 — князям Святополк-Четвертинським, згодом — князям Збаразьким і Вишневецьким, після польських повстань 1831 і 1863 — російському чиновникові А. Вороніну. Діяли «Просвіта» та інші товариства. 9 травня 1943 німецько-нацистські війська спалили Стіжок і вбили 53 мешканці. |
9 вересня 2010
|
Стіжок — село Шумського району Тернопільської області. Розташоване на півночі району. Центр сільради. У зв'язку з переселенням мешканців хутір Майдан виведений з облікових даних. |
9 вересня 2010
|
| Закрити |
